Творчий конкурс  ДВНЗ "Херсонський державний аграрний університет" для дітей віком від 6 до 16 років, до дня свого 140-річчя

Казка «Пригоди гнома-агронома»

     На зеленому городі, під розлогим листочком гарбуза, жив собі Гном Васюня. Коли приходив світанок і сонечко першим промінчиком лоскотало його під носиком, Васюня пчихав, солодко позіхав, потягувався і визирав з під листочка.
     Потім, для того щоб освітитись, смикав за гарбузового вусика і з гори, з сусіднього листочка, зривались великі кулі роси.
     Васюня вмивався, одягався і починав чепурити свою оселю. Потім по огудині він збирався на вершину жовтопузого пана Гарбуза, щоб у його ложбинці поснідаnи коктелем з рози і нектару квітів.
     Тут він змагався зі своїм другом Муравликом, хто швидше пробіжить 3 кола навколо гарбузового хвоста, підспівував веселу пісеньку місцевому скрипалю Довгоногому Конику.
     Іноді Гном жартував з вередливою панянкою Семикрапковим Сонечком. Він підкрадався ззаду і затуляв долоньками Сонечкові очі. Сонечко падала на спину, дригала ніжками, погрожувала укусити.
     Взагалі, Гном був дуже щасливим від сонечка, тепла, яке дарувало йому літечко, затишного куточка на городі.
     Та ось літечко зібралось в далекі краї і натомість прийшла осінь. Люди зібрали врожай. На гарбу вкинули знайомого пана Гарбуза. Муравлики поховались в нірці, в пошуках зимової оселі зник Довгоногий Коник та Семикрапкове Сонечко.
     Гарбузовий листок, що був для Гномика і дахом, і захистом пожовтів, зів′яв і, врешті, розсипався в пил.
     Гірко заплакав наш Васюня. Йому було холодно, голодно і лячно.
     На щастя його почула дівчинка Софійка. Це була розумна, добра, працьовита дівчинка. Вона ходила до школи, а ще відвідувала гурток юннатів «Юний агроном». Софійка посадила Васюню в кошик і принесла його до станції юних натуралістів.
     Тут Гномик Вася прожив всю зиму, але це вже був не той безтурботний гномик якого ми зустріли на початку нашої казки, а допитливий та кмітливий чоловічок. Васюня зі здивуванням дізнався що, пан Гарбуз був колись маленьким насіннячком, таким же маленьким як він сам, що, потрапивши в землю насіннячко проросло, а потім гадючкою по землі почала стелитись огудина - стебло з листочками, дуже гарними помаранчевими квітками-грамофонами.
     А в квіточці сталось чудо – зародився пуп′янок. Він щодня ріс, ріс і, врешті став здоровим, товстим, блискучим, гладеньким паном Гарбузом.
Васюня захотів сам посадити і виростити такого ж гарбузика.
     Софійка сказала Гному: «Ходімо зі мною у гурток! Там ти станеш справжнім агрономом – дізнаєшся, як правильно висаджувати рослини, як за ними доглядати та зберігати».
     Вася так і зробив. Всю зиму він навчався: читав мудрі книжки, сидів в Інтернеті, працював у теплиці.
     Діти так і назвали його: Гном – агроном.
     Гном дізнався, що гарбузи бувають різної форми, кольору, різних сортів, що у гарбузів, як і в людей, гномів і тварин є свої імена.
     Прийшла весна. Пора висаджувати насіння. Дві насінинки Васюні подарувала Софійка. Це було насіннячко гарбузів сорту «Лагінарія» та «Тромбетта». Муравлик, який виповз з зимової схованки, подарував насіннячко «Трихозанту».
     З′явилась вередлива панянка Семикрапкове Сонечко.
В її лапках був пакунок з насінинкою гарбуза «Титана».
Всі насінинки висадив Гном-агроном на весняні грядочки.
Дуже йому було цікаво з якого насіння виросте гарбуз, схожий на його літнього друга.
     Гномик був дуже старанним трударем: він з нетерпінням чекав появи паростків, перших листочків, квіточок, поливав свої гарбузики, доглядав, спостерігав за ними. Біля кожної рослинки Васюня поставив таблички з назвами сортів гарбузів: «Лагінарія», «Тромбетта», «Трихозант», «Титан».
      Все літо невтомно трудився Гномик. Приходили діти-юннати і Васюня розповідав їм все, що знав про гарбузи.
Врешті, з′явились плоди. Всі вони були дуже різними.
      Лагінарія поплелась на альтанку і її плоди-гарбузики, кольором маскувального одягу, звисали зверху вниз та нагадували за формою богатирську булаву.
     Тромбетта вигнувся чудернацьким лебедиком, що заснув та заховав свою голівку під крилечком.
     Трихозант нагадував куцохвостого зеленого смугастого дракончика.
      І лише Титан, ніби дві краплі води, був схожий на улюбленого літнього друга.
      Гномик радів неймовірно. Він знову, як і минулого року, був дуже щасливим. І навіть більше, адже тепер він мав не лише друзів, але й багато знань, умінь і навичок, якими міг поділитись з іншими.
      Гномик Вася почувався потрібним і вмілим. Це стало можливим його наполегливості, цілеспрямованості і старанності.

Оригінальна ідея сюжету казки та ілюстрацій до неї створена творчим колективом вихованців гуртка «Природа і фантазія»

(керівник Коротка Тетяна Олександрівна)

учнів 1-го та 4-го класів комунальногозакладу«Навчально-виховний комплекс ім. Т.Г. Шевченка» Херсонської обласної ради