Екскурсія у "куточку хліба"

БЕРЕЖІТЬ ХЛІБ, ВІН – СВЯТИЙ
(стаття у журнал «Рідна школа»)
"Ми живемо на Україні,
Де в степу із краю в край,
На добро усій країні,
Визріває урожай".

"Раніше, у деяких селах України з колосся плели вінок і одягали на дівчинку, котру несли на руках до власника ниви. За це господар повинен був почастувати женців – учасників жниварської толоки.
Визрів і зібрано врожай. Вас зустрічає дівчинка у віночку з колосків" – так розпочинається екскурсія у "куточку хліба" Херсонського обласного Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді.
Створений наш куточок у 2005 році зусиллями педагогічного та учнівського колективів Центру з метою проведення профорієнтаційної роботи, виховання у дітей шанобливого, бережного ставлення до хліба на високих ідеалах і традиціях українського народу поваги до хліборобської праці всього українського народу.
За період з 2005-2007 рік на базі куточку організовано екскурсії більш як для 2000 учнів шкіл області та міста Херсона, учителів біології, керівників гуртків еколого-натуралістичного напрямку – слухачів курсів підвищення кваліфікації Південноукраїнського регіонального інституту післядипломного освіти педагогічних кадрів; традиційно проводяться свята: "Щедрість рідної землі", "Свято урожаю" зустрічі зі спеціалістами хліборобської ниви, конкурс дитячого малюнку "Хліб – очима дітей".
У куточку – 6 експозиційних сторінок:
1. Історія хліба.
2. Хліб – народне добро.
3. Херсонський селекційний центр.
4. Голодомор.
5. Наш хліб – до вашого столу (Херсонський хлібокомбінат).
6. Хліб в народних традиціях та обрядах.
Ми щоденно беремо в руки хліб, цей дивовижний достаток і скромне щастя життя та чи часто ми задумуємось над тим, як усе починалось? Як стався винахід, який видатний вчений Тімірязєв К.А. назвав одним з найбільших досягнень людського розуму?
Експозиція "Історія хліба" знайомить відвідувачів з появою першої муки, тіста, першого млинця; з етапами досягнень людства у виробництві хліба.
Спливали роки, і все більше розуміючи значення хліба, людина казала: "Хліб – всьому голова".
Стенд "Хліб – народне добро" надає інформацію про сучасний розвиток хлібопекарської галузі в Україні: щоденно в нашій країні випікається 92 тисячі тон хліба – 300 різних найменувань. Працює 402 підприємства, які щорічно виробляють 4 мільйони тонн хлібобулочних виробів більш як на мільярд гривень.
Хто ж творить для нас це неперевершене диво – хліб? Кожен без сумніву скаже: це – хлібороб, професія, яка ніскільки не втрачає значення у житті сучасної людини.
Про передовиків – хліборобів Херсонщини з гордістю розповідають юні екскурсоводи Центру.
Херсонщина – хлібодарний край, славний трудовими доблестями знатних хліборобів – Браги Марка Андроновича, Калюжного Віктора Миколайовича, Моторного Дмитра Костянтиновича. Ці імена відомі не лише Херсонщині, а і всій Україні.
"Благаю вас, покохайте поле, воно – найкраща частина нашої землі, найкраща, бо родюча Але потребує тепла наших працелюбних рук, розумного господарського ставлення. Лише тоді наше поле віддячить щедрими хлібами і всім, що необхідно для них. Покохайте поле, благаю і благославляю" – ці мудрі слова одного з кращих хліборобських керманичів нашої держави Д.К.Моторного, звучать, як пісня, як одвічна хліборобська молитва, вознесена силою душі цієї людини до благородства мелодії та високого змісту благословення.
Дмитро Костянтинович – легенда Таврійського краю. Один з найвидатніших аграріїв України. Двічі Герой Праці, Герой України, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого, лауреат премії В.Вернадського, почесний член Української академії аграрних наук, голова кооперативу "Зоря" Білозерського району. Безперервний стаж його трудової діяльності складає 63 роки, 43 з них – у рідній Чорнобаївці.
Як відомо – "буханець хліба увібрав у себе не тільки хліборобську працю, а й працю шахтаря, металурга, конструктора, хіміка, машинобудівника – усього робітничого класу, усього суспільства" (Гіталов О.В.).
Є ще одна професія, пов’язана з вирощуванням хліба. Це – професія агронома.
Школярі міста та області, юннати – часті гості у агронома Центру – Володимира Володимировича Лупіни, спеціаліста, який знає, коли, як і яке зерно слід посіяти, коли збирати врожай, як підготувати зерно під посіви. Під час цих зустрічей, діти вчаться розрізняти зернові культури, дізнаються, що пшениця за своїми якостями буває тверда і м’яка, ярова і озима. Завдяки експонату в "куточку хліба" "З чого варять кашу", дехто відкриває для себе, що манну крупу виготовляють із пшениці, перлову – з ячменю, а пшоно – з проса. Ми знайомимо дітей з працею селекціонерів, даємо поняття про сорти пшениці, наголошуємо на великому внеску у світову скарбницю хліборобства українських вчених-селекціонерів, творців золотого колоса: Кириченка Федора Григоровича, Юр’єва Василя Яковича, Ремесла Василя Миколайовича. Наочно демонструємо «миронівські» сорти пшениці, виведені Ремеслом В.М., розповідаємо про його життя, фронтові і повоєнні роки, невтомний пошук, плоди багаторічної праці, адже сьогодні майже кожен четвертий гектар озимої пшениці засіяний насінням сортів, виведений його руками.
Розпочинаючи роботу над створенням куточку, ми добирали інформацію, яка б найкраще розкрила досягнення хліборобської галузі саме на Херсонщині. Цей пошук привів нас до Херсонського селекційного Центру, завдяки чому, створено стенд, що знайомить з роботою селекціонерів регіону, назвами злакових сільськогосподарських культур, які культивуються у Центрі.
Історія хліба довгий час була історією голоду. Такою, нажаль, вона залишається і сьогодні.
Експозиція "Голодомор" висвітлює той факт, що у наш час, як і колись, багато людей вимушені голодувати на всій планеті.
Як свідчить статистика ООН: "500 мільйонів дітей не доїдають, а 100 мільйонів – ніколи не брали підручників в руки".
Щорічно від голоду і хвороб гине на нашій планеті 10 мільйонів дітей. Світові витрати на озброєння становлять астрономічну цифру – 300 мільярдів доларів. Цих коштів достатньо, щоб обробити 150 мільйонів гектарів земель і нагодувати 1 мільярд людей".
Під час екскурсії, ми розповідаємо дітям, що на українських землях найдавніші згадки про голодомор датуються епохою Київської Русі. Голодними були роки наприкінці 19, початку 20-го століть, що було спричинено неврожайними роками. Важкими для України були голодомори 20-го століття. Особливо трагічними стали 1932-1933 роки. Голодомор призвів до загибелі близько 10 мільйонів людей. Вимирали села, будинки перетворювались на руїни. На Херсонщині особливо постраждали Скадовський, Каховський, Голопристанський райони. Один з очевидців того часу згадує: "До села Широка Балка (тепер Білозерський район) я приїхав увечері. Зі сходом сонця був розбуджений незвичайними звуками. Жалібно передзвонювали дзвони, як по покійнику. Дев’ять покійників за день у цьому невеликому селі. А завтра теж, що й сьогодні". Сьогодні ми мусимо визнати, що голод 1932-1933 років став справжньою трагедією українського народу, наслідком злочинного курсу Сталіна і його оточення до селянства і вартий того, щоб засудити безпринципну політику тодішнього уряду України у проведенні заготівель хліба.
Тяжким ударом для селян була постанова тодішнього керівництва країни про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів. В народі ця постанова запам'яталась, як "про п’ять колосків". За найменшу кількість зірваних або підібраних на полі колосків людину могли засудити, конфіскувати все майно, могли, навіть, розстріляти людину.
В пам’ять про ті страшні роки – наша експозиція "П’ять колосків" на почорнілій від горя землі:
Мене орано-орано,
Мене сіяно-сіяно,
Мене морено-морено,
Я – Україна.
Поле моєї пам’яті
Я прошу берегти,
Поле моєї пам’яті
Не перейти!
Не переплисти.
Понад тим, хто заморений.
Полем моєї пам’яті не
Ходіть чорні ворони.
Моя доленька-доленька
Не плугами ізорена,
Моя воленька-воленька
Не дощами зволожена,
Я – Україна!
Впродовж кожного навчального року у гуртках закладу проводяться бесіди, виховні годити за темами: "Голодомор 1932-1933 років – трагічна сторінка в історії мого народу", "Бережи хліб – він святий", у куточку хліба (за документами архівів, газетними публікаціями 20-30 років, спогадами очевидців) підібрано матеріали досліджень учнів області про голод на Херсонщині 1921-1923, 1932-1933 років, в повоєнний час.
У народі кажуть: "Без хліба – нема обіду".
Хліб постійно живе у нашому домі. Але чи всі ми знаємо, як поводитись з ним? Чи завжди ставимося до нього так, як він того заслуговує?
Багатьом корисно познайомитись із правилами поводження з хлібом: як зберігати, як і скільки нарізати, що можна приготувати з черствого хліба, як використати крихти хліба… Цю тему піднімають юні екскурсоводи Центру, зібрано матеріал, який так і називається: "Правила поводження з хлібом".
Велика шана тим, хто постійно дбає, аби на нашому столі був свіжий буханець хліба.
Експозиція "Наш хліб – до вашого столу" висвітлює роботу Херсонського хлібокомбінату.
На ринку виробництва і реалізації продукції – комбінат з 1958 року, до його складу входять структурні підрозділи: три хлібозаводи.
Юннати Центру неодноразово побували в гостях у працівників хлібозаводу №1, мали можливість побачити весь шлях випікання хліба від завозу муки спеціальними машинами до виходу з печі готових паляниць, булочок, бубликів.
Спеціалісти хлібозаводу запрошувались на відкриття нашого "куточка хліба", розповідали по те, які професії, і де можна здобути, щоб працювати на заводі, пригощали юннатів смачною випічкою.
Сьогодні хлібокомбінат випускає більше, як 80 найменувань хлібобулочних, понад 60 – кондитерських, 10 видів – макаронних виробів.
Продукція реалізовується у Криму, Одесі, Донецьку, Дніпропетровську, Кривому Розі.
Складовою частиною експозиції є альбоми: "Як готують хліб", "Кулінарні рецепти". "Так готують сушку", а також короваї, зразки випічки, які люб’язно надав нам хлібокомбінат для створення "куточка хліба".
Земля наша з діда-прадіда хліборобська. Жито-пшениця і всяка пашниця здавна в пошані. Багато гарних звичаїв і обрядів з хлібом пов’язані.
В експозиції куточку представлені знаряддя праці хліборобів минулих років: ціп, серп, рогач, ясенева лопатка, кочерга. У пічці, у глиняних горщиках, – варенички та пшоняна каша, коржі, наш національний казковий герой – колобок, на покуті, під іконами – дідухи, пікна діжа, коритце для вимішування тіста.
Під час екскурсії та традиційного свята "День урожаю", що проходить у жовтні місяці, діти дізнаються, як порали хліб наші пращури, розігрують сценки "жнив", "молотьби", "випікання хліба у печі"; як і в давнину, на вечорницях, грають у калиту.
Колись пекли калиту – великий, оздоблений фігурками з тіста корж, усередині з діркою. Учасники вечорниць по черзі ходили калиту кусати. Розпорядник торжеств, його звали господарем, ставав біля калити з повною мискою сажі та квачем, між ними відбувся такий діалог:
Гість на кочерзі: "Пустіть у хату, я йду калиту кусати".
Господар: "А я буду по зубам писати".
Гість: "А я вкушу".
Господар: "А я впишу".
Той, хто їхав, мусив не сміятись і відкусити калиту. Якщо не витримував і сміявся, господар проводив йому по зубах квачем із сажею.
Шляхетні дідухи, брилі, іграшки, віночки, серветки, вітрячок, солом’яний бичок виготовлено із соломи пшениці, ячменю, вівса, що виростили юннати на навчально-дослідній ділянці, виготовили їх також вихованці гуртків Центру.
"До кожного свята – своя посвята" – під такою назвою зібрано експонати "народної" випічки: весільні лежень, «дівування», шишки; є тут паски; випечені пташки, якими діти закликають весну в "День зустрічі птахів"; є невеличкий хлібець – проскура під іконою. В українців він символізує добробут, гостинність, у домі – це кращий захисник від злих духів.
Під час екскурсії ми розкриваємо сторінку високих ідеалів та традицій українського народу в особливому ставленні до хліба: у народі хліб завжди берегли, цінували, ставились, як до святині. Багато гарних звичаїв із хлібом пов’язані.
Дорогих гостей зустрічали з хлібом-сіллю. Гість повинен знати, що звичай велить розламати хлібину, щоб самому скуштувати, іншим роздати. А приймаючи хліб-сіль на рушнику, людині слід поцілувати той хліб.
Здавна існує звичай "хлібувати" – обсипати зерном молодих, новонароджених, щоб зерно доброти і поваги до хліба ронилося в їхню душу.
На день нового року дітвора ходила від хати до хати і посипала – вітала зі святом: "Роди, земле, жито-пшеницю і всяку пашницю".
З хлібом проводжали до армії. З хлібом зустрічали тих, хто повернувся з війни.
Хлібом поминали тих, кому не судилося повернутися.
Пильнували, щоб хліб не падав додолу, а як упаде – слід підняти, перехрестити, поцілувати, з’їсти. Якщо так не зробити, будуть великі збитки.
За гріх вважалось надкусити і недоїсти шматок. Крихти хліба ніколи не змітали на долівку, їх ретельно збирали і віддавали курям.
Невикористаний у полі сніданок, кусочок хлібчика ніколи не викидали, а несли, як святиню своїм дітям – це був хліб від зайчика.
День і ніч – і в палаючу спеку і в дощ – йде боротьба за хліб. Тисячі людей трудяться, щоб зерно виростить, зібрати, обмолотити, змолоти і, нарешті, спекти хліб.
У кінці кожної зустрічі з дітьми у "куточку хліба" ми говоримо: "Пам’ятай: проходять люди, роки, епохи – хліб залишається. Люби і шануй його. Живи так, щоб твій хліб був завжди справедливим і чесним, стався до нього, щоб і для твоїх дітей і правнуків він завжди лишався прекрасним дивом, витвором рук людських, запам’ятай і скажи всім: у хлібі душа твоєї землі, долі багатьох людей, їхня невтомна праця. Головним твоїм годувальником був завжди народ. Намагайся віддячити йому за хліб усім добром, на яке тільки здатен".

Пахне хліб! Як тепло пахне хліб
Руками трударів і радістю земною,
І сонцем, що всміхається весною,
І щастям наших неповторних діб
Духмяне пахне хліб!

Заступник директора з навчально-виховної роботи обласного Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді Коротка Т.О.