Комплексні дослідження території проводять методом окремих «ключових» ділянок, що є найбільш типовими для даної місцевості і здійснюється за таким планом:
• географічне положення. Подається відносно сталих об'єктів - селищ, гирл річок та ін., із зазначенням відстаней і азимутів;
• геологічна будова. Подають характеристики геологічних відслонень з описом гірських порід, що їх складають;
• рельєф. Вказують мезоформу рельєфу (вододіл, річкова долина, вершина горба). Для горбів, балок, ярів зазначають морфометричні показники:
відносну висоту (глибину), ширину, довжину, експозицію схилу, його форму і характер тощо;
• ґрунти. Визначають тип ґрунту і здійснюють ґрунтовий опис;
• рослинність. Зазначають розміщення рослинності в певному рослинному угрупованні - в лісі, гаю, луках, болоті чи на ріллі. Вказують на характер рослинності - трав'яниста, деревна, чагарникова, культурна і її видовий склад;
• екологічна експертиза. Подають відомості про ступінь і форми впливу господарської діяльності людини. Оцінка стану досліджувальної ділянки ділиться на три категорії:
1) непорушена природна екосистема з добрим лісовим підліском, травостоєм;
2) екосистема з явними ознаками впливу людини (вирубки, дороги, стежки, вогнища, порушення ґрунтового покриву);
3) екосистема в пригніченому стані (значні вирубки, стихійні смітники, велика кількість вогнищ, стежок та ін.).
Під час комплексних екологічних досліджень (експедицій) рекомендується складати профілі через описувані ділянки. Слід зауважити, що чим більше досліджених ділянок, тим більш вагомішими (об'єктивними) будуть результати досліджень в цілому.
Геоботанічні дослідження.
Методика проведення геоботанічних досліджень.
Для проведення геоботанічних досліджень вибирають типові ділянки, що характеризують рослинність досліджуваної місцевості в цілому.
Для польових геоботанічних досліджень потрібне таке обладнання: компас, планшет, карта місцевості, креслярське приладдя.
Опис рослинних угруповань проводять методом закладення дослідних ділянок різних розмірів: для трав'янистої - 1 кв. м, а для лісової і чагарникової -відповідно 500 і 100 кв. м.
Видовий склад описують за формою:
• назва рослин;
• процент покриття;
• фенологічна фаза (бутонізація, цвітіння, плодоносіння);
• життєвість (нормальний ріст, пригнічення).
Опис лісових і чагарникових угруповань проводять за таким планом:
• тип лісу (мішаний, сосновий, грабовий і т.д.);
• наявність підліску;
• трав'янистий покрив;
• моховий покрив.
Доцільно визначати висоту, товщину і вік дерев для того, щоб звернути увагу на те, як повільно ростуть дерева і як багато часу потрібно, щоб виріс ліс.
Вивчення рідкісних і зникаючих видів рослин.
Важливе місце у геоботанічних дослідженнях має вивчення лікарських, реліктових та ендемічних видів рослин, а також занесених до Червоної книги України.
їх описують за таким планом:
• назва (після визначення);
• місцезнаходження (вказують по відношенню до населеного пункту, річки);
• місце поширення (ліс, луки, болото);
• фаза розвитку (бутонізація, цвітіння, плодоносіння);
• кількість рослин;
• дата спостереження.
Охорона рідкісних та зникаючих видів рослин.
Під впливом господарської діяльності людини з лиця Землі зникли і продовжують зникати багато видів рослин і тварин. Для того, щоб зупинити цей процес, зникаючі види рослин заносять до Червоної книги, яка передбачає встановлення для них особливого режиму охорони.
В залежності від стану і ступеня загрози, рослини, занесені до Червоної книги України, поділяються на категорії:
• зниклі
• зникаючі;
• рідкісні;
• невизначені;
• недостатньо визначені;
• відновлені.
Збирання видів рослин, занесених у Червону книгу України, в біотопах, на території заповідників, національних парків та інших природоохоронних територій - забороняється.
Гідрологічні дослідження.
Вода - найцінніший природний ресурс на Землі. Прісна вода на планеті становить лише 2 % від її загальної кількості, причому 85% її зосереджено в льодовикових щитах Гренландії і Антарктиди, айсбергах і гірських льодовиках. Лише близько 1% прісної води - це річки, прісноводні озера й підземні води. Саме ці джерела людство використовує для своїх потреб.
Організація гідрологічних досліджень.
Гідрологічні дослідження проводять на малих річках і струмках, озерах, болотах та джерелах підземних вод.
Вивчення річок здійснюється за таким планом:
• загальні відомості (вказується назва річки, де знаходяться витоки, куди впадає, до басейну якої річки належить, яка частина річки досліджувалась);
• опис місцевості (форма і характер рельєфу; рослинність; господарська діяльність);
• опис долини річки (ширина і експозиція схилів, наявність терас, ширина заплави, наявність джерел, стариць, характерна рослинність);
• опис русла (наявність островів, рукавів, мілин, перекатів, плесів, порогів).
Для визначення площі поперечного перерізу необхідно виміряти ширину і глибину річки. Ширину вимірюють від урізу правого до урізу лівого берега шнуром з поділками через кожен метр (0,5 м).
Глибину вимірюють уздовж натягнутого шнура з човна або кладки жердиною або лотлінем (на глибинах більше 3 метрів). Потім викреслюють схему поперечного перерізу, виконану в певному масштабі, і визначають площу живого (поперечного) перерізу.
Визначення швидкості течії річки. Найдоцільніше визначити середню швидкість за допомогою поверхневих поплавків.
Визначення витрати води проводиться за формулою
Q = F V,
де Q - витрата води (м3 /сек.),
F - площа поперечного перерізу (м2),
V - швидкість течії (м/сек.).
• оцінка фізичних властивостей води ( прозорість, колір, смак, запах води);
• режим річки (живлення, коли наступає повінь, межень, паводки, льодостав);
• рослинний і тваринний світ (визначення біотичного індексу);
• господарське використання та екологічна експертиза (стан води в річці, ступінь забруднення, природоохоронні заходи).
Забруднення води та заходи щодо охорони.
Забруднення води поділяють на фізичне, хімічне, біологічне і теплове.
Фізичне забруднення виникає внаслідок збільшення у воді нерозчинених домішок -піску, глини, намулу за рахунок змиву дощовими водами з розораних ділянок (полів), надходження їх з діючих підприємств.
Хімічне забруднення відбувається за рахунок надходження у водойми з стічними водами різних шкідливих домішок (кислоти, луги, мінеральні солі, нафтопродукти, миючі засоби, пестициди та ін.). Особливої шкоди водоймам завдає нафта і нафтопродукти, які утворюють на поверхні плівку, що перешкоджає газообміну між водою, атмосферою і знижує вміст кисню у воді (1 тона нафти здатна розливатись плівкою на 12 км2 поверхні води). Осідаючи на дно, згустки мазуту вбивають донні мікроорганізми, що беруть участь в самоочищенні води. Основними забруднювачами води є хімічні, нафтопереробні, целюлозно-паперові заводи, великі тваринницькі комплекси, гірничорудна промисловість;
Біологічне забруднення водойми полягає у надходженні зі стічними водами різних мікроорганізмів (бактерій, вірусів), спор, грибків, яєць червів та ін., багато з яких є хвороботворними для людей, тварин і рослин.
Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побутові стоки, а також стоки підприємств цукрових заводів, м'ясокомбінатів, деревообробних комбінатів. Особливої шкоди біологічне забруднення водойм завдає в місцях масового відпочинку людей (курортні зони).
• теплове забруднення вод спричиняється пуском у водойми підігрітих вод від ТС, АЕС та інших енергетичних споруд. Тепла вода змінює термічний та біологічний режим водойм і шкідливо впливає на їх мешканців.
З метою охорони водних ресурсів створюються водоохоронні зони, в яких забороняється:
• розорювання земель;
• садівництво і городництво;
• збереження і використання пестицидів і добрив;
• будівництво тваринницьких ферм;
• організація стоянки автомобілів;
• мийка автомобілів;
• влаштування стихійних смітників.
Екологічна діяльність повинна бути спрямована на роз'яснювальну роботу серед місцевого населення щодо природоохоронного законодавства, а також на розчистку русел річки від сторонніх предметів і впорядкування прибережної водоохоронної зони (ліквідація стихійних смітників, висаджування дерев і кущів, очищення та впорядкування джерел смітників).
Комплексні дослідження території проводять методом окремих «ключових» ділянок, що є найбільш типовими для даної місцевості і здійснюється за таким планом:
• географічне положення. Подається відносно сталих об'єктів - селищ, гирл річок та ін., із зазначенням відстаней і азимутів;
• геологічна будова. Подають характеристики геологічних відслонень з описом гірських порід, що їх складають;
• рельєф. Вказують мезоформу рельєфу (вододіл, річкова долина, вершина горба). Для горбів, балок, ярів зазначають морфометричні показники:
відносну висоту (глибину), ширину, довжину, експозицію схилу, його форму і характер тощо;
• ґрунти. Визначають тип ґрунту і здійснюють ґрунтовий опис;
• рослинність. Зазначають розміщення рослинності в певному рослинному угрупованні - в лісі, гаю, луках, болоті чи на ріллі. Вказують на характер рослинності - трав'яниста, деревна, чагарникова, культурна і її видовий склад;
• екологічна експертиза. Подають відомості про ступінь і форми впливу господарської діяльності людини. Оцінка стану досліджувальної ділянки ділиться на три категорії:
1) непорушена природна екосистема з добрим лісовим підліском, травостоєм;
2) екосистема з явними ознаками впливу людини (вирубки, дороги, стежки, вогнища, порушення ґрунтового покриву);
3) екосистема в пригніченому стані (значні вирубки, стихійні смітники, велика кількість вогнищ, стежок та ін.).
Під час комплексних екологічних досліджень (експедицій) рекомендується складати профілі через описувані ділянки. Слід зауважити, що чим більше досліджених ділянок, тим більш вагомішими (об'єктивними) будуть результати досліджень в цілому.
Геоботанічні дослідження.
Методика проведення геоботанічних досліджень.
Для проведення геоботанічних досліджень вибирають типові ділянки, що характеризують рослинність досліджуваної місцевості в цілому.
Для польових геоботанічних досліджень потрібне таке обладнання: компас, планшет, карта місцевості, креслярське приладдя.
Опис рослинних угруповань проводять методом закладення дослідних ділянок різних розмірів: для трав'янистої - 1 кв. м, а для лісової і чагарникової -відповідно 500 і 100 кв. м.
Видовий склад описують за формою:
• назва рослин;
• процент покриття;
• фенологічна фаза (бутонізація, цвітіння, плодоносіння);
• життєвість (нормальний ріст, пригнічення).
Опис лісових і чагарникових угруповань проводять за таким планом:
• тип лісу (мішаний, сосновий, грабовий і т.д.);
• наявність підліску;
• трав'янистий покрив;
• моховий покрив.
Доцільно визначати висоту, товщину і вік дерев для того, щоб звернути увагу на те, як повільно ростуть дерева і як багато часу потрібно, щоб виріс ліс.
Вивчення рідкісних і зникаючих видів рослин.
Важливе місце у геоботанічних дослідженнях має вивчення лікарських, реліктових та ендемічних видів рослин, а також занесених до Червоної книги України.
їх описують за таким планом:
• назва (після визначення);
• місцезнаходження (вказують по відношенню до населеного пункту, річки);
• місце поширення (ліс, луки, болото);
• фаза розвитку (бутонізація, цвітіння, плодоносіння);
• кількість рослин;
• дата спостереження.
Охорона рідкісних та зникаючих видів рослин.
Під впливом господарської діяльності людини з лиця Землі зникли і продовжують зникати багато видів рослин і тварин. Для того, щоб зупинити цей процес, зникаючі види рослин заносять до Червоної книги, яка передбачає встановлення для них особливого режиму охорони.
В залежності від стану і ступеня загрози, рослини, занесені до Червоної книги України, поділяються на категорії:
• зниклі
• зникаючі;
• рідкісні;
• невизначені;
• недостатньо визначені;
• відновлені.
Збирання видів рослин, занесених у Червону книгу України, в біотопах, на території заповідників, національних парків та інших природоохоронних територій - забороняється.
Гідрологічні дослідження.
Вода - найцінніший природний ресурс на Землі. Прісна вода на планеті становить лише 2 % від її загальної кількості, причому 85% її зосереджено в льодовикових щитах Гренландії і Антарктиди, айсбергах і гірських льодовиках. Лише близько 1% прісної води - це річки, прісноводні озера й підземні води. Саме ці джерела людство використовує для своїх потреб.
Організація гідрологічних досліджень.
Гідрологічні дослідження проводять на малих річках і струмках, озерах, болотах та джерелах підземних вод.
Вивчення річок здійснюється за таким планом:
• загальні відомості (вказується назва річки, де знаходяться витоки, куди впадає, до басейну якої річки належить, яка частина річки досліджувалась);
• опис місцевості (форма і характер рельєфу; рослинність; господарська діяльність);
• опис долини річки (ширина і експозиція схилів, наявність терас, ширина заплави, наявність джерел, стариць, характерна рослинність);
• опис русла (наявність островів, рукавів, мілин, перекатів, плесів, порогів).
Для визначення площі поперечного перерізу необхідно виміряти ширину і глибину річки. Ширину вимірюють від урізу правого до урізу лівого берега шнуром з поділками через кожен метр (0,5 м).
Глибину вимірюють уздовж натягнутого шнура з човна або кладки жердиною або лотлінем (на глибинах більше 3 метрів). Потім викреслюють схему поперечного перерізу, виконану в певному масштабі, і визначають площу живого (поперечного) перерізу.
Визначення швидкості течії річки. Найдоцільніше визначити середню швидкість за допомогою поверхневих поплавків.
Визначення витрати води проводиться за формулою
Q = F V,
де Q - витрата води (м3 /сек.),
F - площа поперечного перерізу (м2),
V - швидкість течії (м/сек.).
• оцінка фізичних властивостей води ( прозорість, колір, смак, запах води);
• режим річки (живлення, коли наступає повінь, межень, паводки, льодостав);
• рослинний і тваринний світ (визначення біотичного індексу);
• господарське використання та екологічна експертиза (стан води в річці, ступінь забруднення, природоохоронні заходи).
Забруднення води та заходи щодо охорони.
Забруднення води поділяють на фізичне, хімічне, біологічне і теплове.
Фізичне забруднення виникає внаслідок збільшення у воді нерозчинених домішок -піску, глини, намулу за рахунок змиву дощовими водами з розораних ділянок (полів), надходження їх з діючих підприємств.
Хімічне забруднення відбувається за рахунок надходження у водойми з стічними водами різних шкідливих домішок (кислоти, луги, мінеральні солі, нафтопродукти, миючі засоби, пестициди та ін.). Особливої шкоди водоймам завдає нафта і нафтопродукти, які утворюють на поверхні плівку, що перешкоджає газообміну між водою, атмосферою і знижує вміст кисню у воді (1 тона нафти здатна розливатись плівкою на 12 км2 поверхні води). Осідаючи на дно, згустки мазуту вбивають донні мікроорганізми, що беруть участь в самоочищенні води. Основними забруднювачами води є хімічні, нафтопереробні, целюлозно-паперові заводи, великі тваринницькі комплекси, гірничорудна промисловість;
Біологічне забруднення водойми полягає у надходженні зі стічними водами різних мікроорганізмів (бактерій, вірусів), спор, грибків, яєць червів та ін., багато з яких є хвороботворними для людей, тварин і рослин.
Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побутові стоки, а також стоки підприємств цукрових заводів, м'ясокомбінатів, деревообробних комбінатів. Особливої шкоди біологічне забруднення водойм завдає в місцях масового відпочинку людей (курортні зони).
• теплове забруднення вод спричиняється пуском у водойми підігрітих вод від ТС, АЕС та інших енергетичних споруд. Тепла вода змінює термічний та біологічний режим водойм і шкідливо впливає на їх мешканців.
З метою охорони водних ресурсів створюються водоохоронні зони, в яких забороняється:
• розорювання земель;
• садівництво і городництво;
• збереження і використання пестицидів і добрив;
• будівництво тваринницьких ферм;
• організація стоянки автомобілів;
• мийка автомобілів;
• влаштування стихійних смітників.
Екологічна діяльність повинна бути спрямована на роз'яснювальну роботу серед місцевого населення щодо природоохоронного законодавства, а також на розчистку русел річки від сторонніх предметів і впорядкування прибережної водоохоронної зони (ліквідація стихійних смітників, висаджування дерев і кущів, очищення та впорядкування джерел смітників).