ЗМІСТ

1. Екологічна криза – криза культури 3

2. Які бувають екологічні-дидактичні ігри? 4-8

3. Користування екологічних дидактичних ігор 9-14

4. Методичні прийоми підвищення ефективності екологічних ігор 15-35

5. Додаток. Методика поділу на випадкові групи 36

ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА - КРИЗА КУЛЬТУРИ

Результатом загострення про¬тиріч у системі "людина — сус¬пільство —природа" є екологічна криза. І якщо кілька років тому вважалося, що її причини криють¬ся у площині досягнень технічно¬го прогресу, то зараз їх шукають у культурно-освітніх негараздах. Виявилося, що проблеми еко¬логічної кризи тісно пов'язані з кризою свідомості та проблемою руйнування культури. Тому й ви¬рішуватися ці проблеми можуть лише комплексно.
Причини екологічної катастро¬фи та загроза руйнування культу¬ри не можуть бути усунені лише правовими нормативами чи між¬народними угодами. Вирішення цих проблем — у перебудові сві¬домості і світогляду якомога біль¬шої кількості людей. Цей процес необхідно здійснити упродовж дуже обмеженого часу, поки ще можливо відновити природну рів¬новагу. Вирішальну роль у цьому відіграє освіта.
Гуманізація освіти передба¬чає істотні зміни змісту і форм навчально-виховної діяльності. Залежно від сучасного соціаль¬ного замовлення коригуються мета, засоби і методи педагогіки. Завдання формування культури життєдіяльності особистості, іні¬ціювання проявів індивідуально¬го досвіду дитини, допомога у її самовизначенні та самореалізації серед інших, не менш важливих завдань особистісно орієнтовано¬го навчання і виховання, потребує перегляду принципів побудови системи освіти, вдосконалення її методик. Останні мають бути різноманітними та мобільними, і впливати, насамперед, на форму¬вання морально-етичних якостей особистості. Тож конструювання сучасних виховних методик базу¬ється на залученні учнів до соці¬ально значущої діяльності. Над¬звичайно сприятливі умови для цього надають ігри.
Наведені екологічні дидактич¬ні ігри та завдання (інтерактивні методики, що найвдаліше поєдну¬ють у собі діяльність, гру та на¬вчання) спрямовані насамперед на зміну ставлення особистості до природи, коригування її еколо¬гічної позиції та стилю діяльності у довкіллі

ЯКІ БУВАЮТЬ ЕКОЛОГІЧНІ ДИДАКТИЧНІ ІГРИ?

Екологічні дидактичні ігри до¬сить різноманітні. Для того, щоб краще оцінити особливості їх організації та навчально-виховні можливості, пропонуємо їх кла¬сифікувати за такими ознаками:
• навчально-виховна мета,
• навчальний зміст,
• ігрова форма,
• наявність додаткових засо¬бів,
• час проведення,
• місце проведення.
  Навчально-виховна мета гри окреслює ті компоненти еколо¬гічної культури, розвиток яких переважно забезпечується впли¬вом гри. Комплекс екологічних дидактичних ігор спрямовується на формування всіх компонен¬тів екологічної культури учнів когнітивного, мотиваційно-ціннісного та поведінково-діяльнісного. Переважна більшість запро¬понованих у педагогічній літе¬ратурі дидактичних ігор (у тому числі й екологічних) спрямована на підвищення якості знань, у той час як інші грані особистості за¬лишаються майже незадіяними. Оскільки саме їх розвиток віді¬грає вирішальну роль в оцінці вихованості людини, її життєвої позиції, ми пропонуємо кілька екологічних дидактичних ігор та завдань, спрямованих на переваж¬не формування гуманістичних мо¬тивів природоохоронних учинків, поведінки, практичної діяльності ("Я — Земля", "Симпатичні істо¬ти", "Не нашкодь!", "Телеграма", "Шкарпетка", "Друга роль", "Мій день", "Кухня", "Танкер", "Під¬бери пару", "Екомаркування"). Традиційно засвоєнню знань, умінь та навичок сприяють ігри "Казино", "Брейн-ринг", "Що? Де? Коли?", "Вікторина", "Екокарти", "Екодоміно", "Хто я?", "Павутинка", "Екомаркування" та ігри-розгортки.
Слід зазначити, що кожна гра впливає на формування всіх складників екологічної культури, проте у різних іграх переважає формування одного-двох її ком¬понентів. Тобто для гармонійного формування екологічної культури слід застосовувати різні за на¬вчально-виховною метою ігри.
За навчальним змістом пропоно¬вані ігри поділяються на екосистемні, що допомагають вивчати окремі при¬родні об'єкти, ландшафти і їх законо¬мірності, та практично-побутові, спря¬мовані на коригування повсякденної поведінки учнів щодо природи.
Екосистемні ігри базуються на навчальному матеріалі, запропонованому шкільною програмою, вони спрямовані на розширення та поглиблення знань, встанов¬лення і теоретичне вивчення вза¬ємозв'язків у природі. В цих іграх не тільки розширюються базові знання, а й створюються сприят¬ливі умови для виховання моти¬ваційно-ціннісного компоненту екологічної культури.
А матеріал для практично-побутових ігор не передбачений навчальними програмами. Проте саме побутові ігри забезпечують значний виховний вплив на учнів. Вони допомагають формувати мотиваційно-ціннісний та поведінково-діяльнісний компоненти екологічної культури. Більшість цих ігор проводиться у позаурочний час, хоча міні-ігри можна за¬стосовувати і на уроках. Під час побутових ігор використовуються предмети, що оточують людей у повсякденні. До таких ігор нале¬жать "Екомаркування", "Шкар¬петка", "Друга роль", "Мій день", "Кухня".
За формою ігри, про які йдеть¬ся, належать до трьох типів: ана¬логії, метаморфози та діяльнісні ігри.

Ігри-аналогії
Форми ігор-аналогій знайомі гравцям з позашкільного життя. Так звані інтелектуальні ігри учні могли спостерігати в різний час завдяки телебаченню ("Вінер-казино", "Брейн-ринг", "Що? Де? Коли?", "Вікторина"). Ці ігрові форми досить популярні у шко¬лах, їх правила не потребують по¬яснення, а навчальний зміст легко варіюється залежно від теми, що вивчається. Проте їх підготовка — складання запитань, виготовлення атрибутів - рулетки, фіш¬ки, система вимикачів тощо займає багато часу. Емоційне на¬вантаження та релаксація вини¬кає, радше, завдяки вдалій ігровій формі. Позитивні аспекти цього типу ігор — це розвиток інтелек¬туальних здібностей, уміння спіл¬куватися, швидко адаптуватися до умов роботи у колективі тощо.
Правила інших ігор-аналогій, названих розгортками, знайомі учням ще з дошкільного чи мо¬лодшого шкільного віку. Для їх проведення потрібні ігрове поле з "кроками", кубик та фішки від¬повідно до кількості гравців. Ми пропонуємо серію таких ігор, присвячених вивченню окремих природних зон — "Вологий еква¬торіальний ліс", "Пустеля", "Ко¬раловий риф". Вони не вимагають бурхливих проявів емоцій, фан¬тазії, азарту, для успішної участі гравець повинен володіти певним обсягом знань та інтелектуальних умінь. Саме з розгорток найкраще починати впровадження екологіч¬них дидактичних ігор у навчаль¬но-виховний процес. Однак вико¬ристання цієї ігрової форми має певні обмеження. Скажімо, таку гру в одній групі можна провес¬ти лише один раз, інакше учасни¬ки завчають правильні відповіді та не думають над ними. Тобто відбувається процес тренування пам'яті, а не інтелекту.
Азартні ігри за формами нага¬дують ті, що застосовуються під час сімейного відпочинку дорослими та дітьми: нерідко саме картярські ігри та доміно посідають значне міс¬це у сімейному "ігровому вихованні". Пропонуємо створити відповідно ігри "Екодоміно" та "Екокарти". Їх краще проводити на природі, оскіль¬ки в цьому разі оточення допомагає знайти зв 'язки між: окремими пред¬ставниками флори та фауни. Але вони швидко набридають дітям че¬рез одноманітність дій.

Ігри-метаморфози
На відміну від ігор-аналогій, застосування яких переважно спрямоване на формування базо¬вого рівня знань, інтелектуальних умінь та навичок, ігри-метаморфози допомагають сформувати мотиваційно- ціннісний та поведінково-діяльнісний компоненти екологічної культури. Граючи, учасники подумки "перевтілю¬ються" в інші природні чи штучні об'єкти, намагаються стати на їх місце, говорити і діяти від їхнього імені. Застосування ігор-метаморфоз у екологіч¬ному вихованні викликає позитивні емоції, сприяє розвитку екоцентричного мислення, формуванню відповідних складників світогляду, правил і норм спіл¬кування та поведінки в системах "людина — людина" та "людина - природа". Такі ігри-метаморфози, як "Я — Земля", "Павутин¬ка", "Хто я?", "Кухня", "Танкер", є результатом ігрової адаптації одного з напрямків екологічної науки - "глибинної екології" ("deep ecology").
Як різновид ігор-метаморфоз розглядаємо і рольові ігри-експромти. Проте, оскільки "прес-конференції", "дні птахів", "круг¬лі столи" та інші ігрові форми готуються заздалегідь, і пов'язані з вивченням учнями текстів та ролей, ми не можемо назвати їх іграми в повному розумінні. Це радше "спектаклі", що, звичай¬но, теж можуть застосовуватись у екологічній педагогіці. Не при¬меншуючи їхньої ролі у навчаль¬но-виховному процесі, назвемо їх очевидні вади, що значно зменшу¬ють можливості їх використання саме з виховною метою.
Звичайні рольові спектаклі в основному готують заздалегідь; підготовка передбачає розподіл ролей (під час якого часто-густо виникають конфлікти між учас¬никами), розробку сценарію чи послідовності виступів, створен¬ня костюмів та іншого реквізиту тощо. Отже, витрачається багато часу, і трапляється, що гравці "пе¬регорають" і не отримують емо¬ційного задоволення від процесу гри, оскільки і сценарій, і ролі, а часто і репліки пишуться одним-двома учнями чи вчителем. У такому разі спектакль втрачає не тільки притаманні грі обов'язкові елементи імпровізації, несподі¬ванки, а й один із засобів впливу на учня - "емоційний вибух", що супроводжується переживан¬нями. Тобто виховний вплив на учнів значно знижується.
Більшості цих вад можна по¬збутися, застосовуючи рольо¬ву гру-експромт. На відміну від звичних рольових ігор, вона готу¬ється і проводиться протягом уро¬ку. Несподіване завдання активі¬зує творчі здібності учнів, гравці отримують потужний емоційний поштовх, який блискавично акту¬алізує і набуті знання, і фантазію, і почуття гумору (якщо потрібно за змістом гри). Актуалізовані ін¬телект та емоції спрямовуються на вирішення оригінального за¬вдання.
Із процесу підготовки такої гри вилучаються емоції суперництва між учнями. Проте вони деякою мірою залишаються як елемент міжгрупового спілкування.
Робота у таких ігрових групах дозволяє учням розгортати спіл¬кування у нових площинах, роз¬мовляти про теми, не характерні для звичайних розмов. У такому разі учні психологічно "розкри¬ваються", виявляючи свої прихо¬вані таланти. Проведення "екс¬промтів" сприяє вихованню на¬вичок роботи у випадковому ко¬лективі, покращує взаємодію між учнями, що виливається одразу в написання діалогів, а не реплік з їх подальшим узгодженням чи монологами у звичних рольових іграх. Учнінеодноразово пере¬будовують власні ролі стосовно реплік інших гравців (таким чи¬ном виховується вміння слуха¬ти партнера та співпрацювати з ним), доповнюють їх (розвиваєть¬ся здатність до імпровізації, під¬вищується швидкість мислення), гравці глибоко "входять у роль", починають говорити від імені ін¬шого, співпереживають йому.
Завдяки цим специфічним особливостям рольові ігри-експромти можуть широко застосо¬вуватися в екологічному вихован¬ні, особливо для формування мотиваційно-ціннісного ком¬поненту екологічної культу¬ри, розвитку ексцентричних рис свідомості та поведінки. До ігор такого типу належать "Кухня" і "Танкер".

Діяльнісні ігри
Оскільки навчального часу на вивчення побутової тематики (екологічне маркування хімічних речовин, рівень їх небезпечності для довкілля, особливості повсяк¬денної поведінки, що дозволяє зменшити тиск на навколишнє се¬редовище тощо) шкільними про¬грамами не передбачено, прове¬дення діяльнісних ігор, що про¬тягом короткого часу компенсу¬ють відсутність цих відомостей, є нагальною необхідністю. До того ж, ігри з таким побутовим спря¬муванням зовсім не застосову¬ються у масовій шкільній практи¬ці. Діяльнісні ігри результативні для формування поведінково-дiяльнісного компоненту екологіч¬ної культури, їх підготовка займає небагато часу, а додаткові засоби і предмети (якщо вони потрібні) оточують кожного. Ці ігри ("Те¬леграма", "Мій день", "Друга роль", "Екомаркування", "Місце на Землі") максимально набли¬жені до життя, використовують реальні предмети чи описують помітні закономірності. В них, на відміну від метаморфоз, фантазія досить обмежена, проте її вузьке "практично-побутове" спряму¬вання ефективне для вирішення повсякденних проблем, пов'яза¬них з особистою причетністю до збереження навколишнього се¬редовища.
Зміст діяльнісних ігор часто балансує на межі "збереження довкілля — збереження здоров'я людини". Адже іноді створюють¬ся ситуації, коли те, що добре для людини, шкідливе для природи і навпаки ("Друга роль", "Екомаркування"). У всіх іграх цього типу враховано принципи та вимоги сталого (збалансованого) роз¬витку Суспільства, що сприяють розумному обмеженню власних потреб учнів у повсякденному житті, формуванню активної еко¬логічної позиції щодо збереження природи.
За наявністю додаткових за¬собів ігри можуть бути карткові, під час яких використовуються невеликі картки з відповідними написами чи малюнками ("Хто я?", "Екокарти", "Павутинка"), та площинні, що вимагають згур¬тування ігрових груп чи роботи окремих учнів навколо аркушів паперу із завданням чи ігровим полем ("Мій день", "Кораловий риф", "Пустеля", "Вологий ек¬ваторіальний ліс"). Іноді під час проведення дидактичних ігор необхідні предмети, що полег¬шують визначення переможця, і, відповідно, їх отримання слу¬жить стимулом для гравців. Це — фішкові ігри ("Казино", "Що? Де? Коли?"). А такі, для яких потрібні речі що ілюструють хід чи зміст гри, назвемо предмет¬ними ("Шкарпетка"). Часто про¬ведення екологічних дидактичних ігор не вимагає жодних додатко¬вих засобів ("Симпатичні істоти", "Телеграма", "Я — Земля").
За часом проведення еколо¬гічні дидактичні ігри можна по¬ділити на міні-ігри (займають лише частину уроку, як наприклад, "Міні-вікторина", "Теле¬грама"), короткі (можна під¬готувати та провести протягом одного уроку, на зразок "Паву¬тинки", "Казино", "Мого дня", "Пустелі" тощо) та довготрива¬лі, елементи яких "переходять" у часі з уроку в урок: "Телегра¬ма", "Екомаркування", "Симпа¬тичні істоти" тощо. Короткі та міні-ігри викликають найбіль¬ший інтерес учнів, активізують їх здібності, збуджують емоції, не набридають гравцям та не ви¬кликають руйнівного для гри по¬чуття "обов'язковості".
За місцем проведення екологічні дидактичні ігри поділя¬ються на урочні, позаурочні та позашкільні. Відповідно, вони проводяться як під час уроків у приміщенні, так і поза ним — на екскурсіях. Деякі види ігор мо¬жуть використовуватися також як сімейні.
Враховуючи результати опи¬тування викладачів Києва та Ки¬ївської області, найперспективнішими для виховання учнів та формування у них основ еколо¬гічної культури виявилися саме урочні ігри.