Новини
09.06.2020
Комунальному закладу «Центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» Херсонської обласної ради – 75! Народився наш заклад у переможному 1945 році, коли виконавчий комітет ...
05.06.2020
Новотроїцька районна станція юних натуралістів до Дня Навколишнього Середовища прийняла участь в екочеленджі «World Environment Day – Virtual Safaris» при підтримці Всесвітнього фонду ...

ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЧЕРЕЗ ЗАЛУЧЕННЯ ДО ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ПРИРОДО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Ельвіра Валентинівна Вітренко – директор
Мудрак Тетяна Олександрівна – завідувач методичним відділом


Комунальний заклад «Центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» Херсонської обласної ради

Актуальність: Проблема збалансованого природокористування важлива для сучасної України. Погіршення екологічної ситуації викликає потребу у підвищенні обізнаності населення з питань екологічно грамотного природокористування. Цю ситуацію може поліпшити створення та запровадження нових форм і методів формування екологічної свідомості – глибокого розуміння особистістю законів природи, численних взаємодій в природних угрупованнях, усвідомлення того, що людина - це всього лише частина природи.
Найталановитіший педагог – це сама природа. Завдання природоохоронних еколого-освітніх і науково-природничих установ та громадськості – допомогти їй стати вчителем, а відвідувачам – полегшити сприйняття її уроків. Тому свідоме, дбайливе ставлення до всього, що нас оточує, може сформуватися лише у спілкуванні з природою, яка була і залишається першоджерелом нашого духовного багатства.
Традиційним у вирішенні цієї задачі є використання екологічних екскурсій, робота на екологічних стежках. Проте, при цьому учні все одно виступають у ролі пасивних слухачів та відвідувачів. В нашій роботі ми перевіряємо ефективність використання активних форм пізнання та дослідництва для підвищення ефективності формування компонентів екологічної свідомості  учнів під час дослідницької діяльності на об’єктах ПЗФ.
Мета: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність формування екологічної свідомості учнів в процесі пізнавально-дослідницьких екскурсій до біосферного заповідника «Асканія-Нова».
Важливу роль у забезпеченні якісної екологічної освіти відіграє екологічне виховання, яке має місце з самого дитинства кожної людини. Але  досягнення  органічної  єдності  дитини з природою неможливе без активного залучення  учнів  до  безпосередніх контактів з об’єктами природи. Отже, важливим завданням екологічної педагогіки та психології є виховання людини, яка б надавала перевагу духовним цінностям над матеріальними.
В.О. Сухомлинський  писав,  що  природа  не  виховує  сама  по  собі,  виховує  людину  її  активна взаємодія  з природою, адже «…Роль природи як вихователя  в  кінцевому  рахунку  визначається взаємодією людини з природою». Видатний педагог зазначав, що «діяльність – не заміна систематичної наукової освіти, а засіб  досягнення  освітніх  та  виховних  цілей» , і досягнення головних освітніх та виховних  цілей  автор  вважав можливим  лише  за  активної взаємодії учнів  з природою: «Чим більше діяльності,  пов’язаної  з  активним  пізнанням природи, тим  глибше  та  усвідомленіше стає бачення навколишнього світу».
Основним методологічним принципом екологічної психопедагогіки, як вважають провідні дослідники з екопсихології С.Дерябо і В. Ясвін, полягає у чіткій відповідності педагогічного процесу екологічного виховання психологічному процесу формування екологічної свідомості. Отже, цей принцип означає, що для ефективності педагогічного процесу, що формує екологічну свідомість особистості, необхідно задіяти у ньому якомога більше різноманітних психологічних факторів та механізмів, які сприяють формуванню екоцентричного типу екологічної свідомості.
Загалом у результаті формування екологічної свідомості відбувається така дія на розум учня, при якій він засвоює єдність природи Землі, необхідність коеволюції і гармонізації взаємодії людського суспільства з довкіллям, опановує елементарні причинно-наслідкові зв’язки у природі й соціальному впливі на неї, набуває навичок прогнозування, усвідомлює довкілля як цінність,  виконує правила поведінки в природі, виявляє готовність брати участь у природоохоронній і природозбережувальній діяльності, розуміє причини й сутність екологічних проблем.
Теоретичні аспекти формування екологічної свідомості розглядались у наукових доробках  С. Дерябо, В. Ясвіна, А. Льовочкіної, С. Москвічової, В. Панова, В. Панченко, В. Скребця. Екологічна свідомість у працях зазначених авторів визначається як сукупність екологічних уявлень існуючого нині ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею. Про значення дослідницької діяльності в процесі активного пізнання світу наголошується в працях Г. Пустовіта, В. Вербицького, О. Обухова,  Л. Ковбасенко.
На думку С. Дерябо, І. Звєрєва, Б. Ліхачова, В. Панова, В. Ясвіна, проблема формування нового типу екологічної свідомості потребує нової парадигми екологічної освіти, що спиратиметься на відповідну екологічну базу. Автори зазначають, що суттєвим компонентом екологічної свідомості є інтелектуальна діяльність, яка гарантує гуманну і науково-обґрунтовану взаємодію із природою. Особливий акцент Пустовіт Г.П. ставить на організацію у позашкільних закладах дослідницької роботи екологічного спрямування безпосередньо у природі, під час екологічних експедицій на заповідних територіях.
Основні компоненти структури екологічної свідомості, це  когнітивний  (сформованість екологічних знань), поведінково-діяльнісний (сформованість екологічно-виваженої поведінки та потреба у природоохоронній діяльності) та мотиваційно-ціннісний (любов та бережливе ставлення до природи).
Ефективність формування в учнів цих складових залежить від застосування активних соціально-психологічних методів у вихованні та навчанні. Це обумовлено принципом єдності розвитку психіки та діяльності, який полягає у тому, що психіка людини розвивається та проявляється у діяльності.
Формуванню усіх зазначених компонентів сприяє проведення наукових експедицій: досвід свідчить про те, що екскурсії до об’єктів ПЗФ є надзвичайно ефективними. По-перше, вони відбуваються не в процесі обов’язкового заходу, приуроченого до конкретної дати, місця чи часу, а при безпосередньому спілкуванні з дикою природою. По-друге, завдяки емоційному сприйняттю людиною природи, її впливові на всі органи чуття цілеспрямоване формується позитивно-емоційна сфера, передусім у тих людей, котрі до цього зовсім не цікавилися природою і не мали особливого потягу до спілкування з нею.
Закон України «Про природно - заповідний фонд України» визначає основні завдання природних заповідників. Це збереження природних комплексів та об'єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.
Важливе значення для розробки проблеми дослідження мають такі документи, як: Закони України “Про освіту”, “Про позашкільну освіту”, «Про природно-заповідний фонд України», Положення про позашкільний навчальний заклад, Указ Президента України від 25 червня 2013 року №344/2013 «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року», Постанова Кабінету Міністрів України № 634 «Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на всесвітньому саміті із сталого розвитку».
Взаємодія з природно-заповідними установами навчальних закладів регламентується Положенням про еколого-освітню діяльність заповідників і національних природних парків України розробленого відповідно до законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні («Заповідники»), затвердженої постановою Верховної Ради України від 22.09.94 N 177/94-ВР, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.95 N 170 «Положення про Головне управління національних природних парків і заповідної справи Мінекобезпеки України» та Положення про наукову діяльність заповідників та національних природних парків України, затвердженого наказом Мінекобезпеки України від 01.07.97 N 105 та зареєстрованого в Мін'юсті України від 29.08.97 за N 358/2162. В цьому документі природно-заповідні установи розглядаються як центри організації екологічної освіти та виховання, цілеспрямованого впливу на світогляд, поведінку і діяльність населення з метою формування екологічної свідомості та залучення людей до збереження природної спадщини. Основними напрямами діяльності природно-заповідних установ  в галузі екологічної освіти є ведення пропагандистської діяльності, особливо через видання праць з проблем заповідної справи; учбова, науково-дослідна практична та методична робота з учнівською та студентською молоддю шляхом формування та виконання спільних еколого-освітніх програм, проектів, угод, планів-заходів з різними установами та організаціями природоохоронного спрямування; організація масових еколого-освітніх заходів.
Херсонська область відноситься до тих регіонів нашої країни, де присутня широка мережа заповідних об’єктів. Для сталого, збалансованого розвитку території, з метою створення оптимальних умов для життя на ній людей необхідне збереження біологічного, ценотичного і ландшафтного різноманіття. Однією з умов досягнення цього є переведення певної частини території та окремих об’єктів в ранг, що підлягають особливої охороні. Серед них найважливішими є території та об’єкти природно-заповідного фонду (далі – ПЗФ).
Таким чином, екологізація освіти повинна поставити своєю ціллю не тільки і навіть не стільки необхідність охорони довкілля, а виховання мислення, яке забезпечить перехід до неруйнівного природокористування. Процес екологізації освіти має забезпечити вирішення глобальної екологічної кризи, стане більш ефективним за умови співпраці закладів освіти та об’єктів ПЗФ.
Позашкільні навчальні заклади еколого-натуралістичного профілю відіграють важливу роль у процесі реалізації екологізації освіти, бо саме вони спрямовані та мають потенціал для підвищення натуралістичного аспекту навчання. Педагоги комунального закладу «Центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» Херсонської обласної ради (далі – Центр) працюють над втіленням натуралістичних методів, які передбачають безпосередній контакт з живими об’єктами у навчально-виховний процес. З цією метою для гуртківців розроблено програму дитячого польового практикуму на базі природно-заповідного фонду Херсонської області. Дитячий польовий практикум складається з ряду експедицій, які відбуваються з квітня по жовтень поточного року. В ході експедицій на основі використання краєзнавчого матеріалу здійснюється залучення гуртківців до пошукової та дослідницько-експериментальної роботи. Одним із основних завдань, що вирішуються під час проведення практикуму є актуалізація теоретичних знань у процесі вивчення об’єктів живої природи в природних умовах існування, що збереглися на теренах заповідних територій.
Території ПЗФ – за визначенням існують як еколого-просвітницькі заклади. В Положенні кожного з об’єктів організація екологічної освіти населення розглядається у якості одного з основних завдань. Експедиції учнівської молоді, польовий практикум  – найпоширеніші форми еколого-просвітницької діяльності заповідників. Проте, кожний з об’єктів має свою унікальну специфіку та особливості. Виникає необхідність у розробці та апробації методик організації пошукової, навчально-виховної та науково-дослідницької роботи юннатів на заповідних територіях які б задовольняли  запити її учасників в процесі екологізації освіти.
Задачі інноваційної діяльності під час організації польових практик:
1. Формування екологічної відповідальності вихованців гуртків, як основи екологічної свідомості; екологічних цінностей, екоцентричного світогляду, психологічної готовності до екологічно-спрямованої діяльності; вмінь пізнання, прийняття рішень та дій в оточуючому середовищі.
2. За рахунок професійного росту педагогів створення нових, більш ефективних методичних та дидактичних матеріалів,  та інформаційного банку методичних розробок з організації польових досліджень.
3. Задовольнити потреби батьків на забезпечення своїм дітям якісної поглибленої освіти в області екології.
4. Створення  педагогічної моделі взаємодії регіональної позашкільної освіти та загальноосвітніх, наукових закладів, музеїв, заповідників,  громадських організацій  та інших установ з метою екологізації освіти.
Робота по даній тематиці надає можливість більшою мірою орієнтуватися на потреби учнів, застосовувати активні методи навчання і сприяти удосконаленню їх вмінь і навичок. При цьому накопичується багаж методичних розробок з організації фронтального та індивідуального керівництва пошуково-дослідною роботою юннатів в природі. 
Використання ПЗФ при організації польових практик надає учням можливість дослідити й  порівняти видове різноманіття заповідних територій, визначити ступінь та масштаби модифікації природних ландшафтів Херсонщини спричинені антропогенним навантаженням у порівнянні зі збереженими еталонними ділянками заповідників.
Організація виїзних форм навчання має деякі спільні риси, характерні для всіх об’єктів ПЗФ. Керівники експедиційної групи повинні організаційно та методично забезпечити етапність і послідовність виконання роботи, а саме: формування проблеми; постановка мети дослідження; визначення об’єкту дослідження; збір інформації про об’єкт, його елементи і зв’язки між ними; побудова гіпотези; розроблення плану досліджень (можливі шляхи перевірки гіпотези); реалізація розробленого плану (перевірка гіпотези); оброблення результатів, їх аналіз і порівняння з раніше отриманими даними; визначення практичного значення отриманих результатів. Організація подібної роботи спрямована на формування в учнів чітко визначених дослідницьких умінь, які вимагає участь в експедиції.
Виходячи з того, що кожний з об’єктів ПЗФ має свій потенціал для організації польових практик (розташування, площа, наявність інфраструктури туристичних послуг, музеїв; штат наукових співробітників, фахівців з екологічної просвіти, екскурсоводів тощо), для кожної експедиції до певного заповідного куточка визначається педагогічна проблема, над рішенням якої працює методичний відділ Центру.
Нижче наводяться приклади педагогічних проблем та шляхи їх розв’язання під час організації та проведення певних експедицій.
1. Мотивація навчально-пізнавальної та пошуково-дослідницької діяльності учнів
Від експедицій, особливо у канікулярний період, діти очікують яскравих вражень, приємних відчуттів, спілкування з однолітками, цікавого проведення часу. Постає проблема протиріччя між розумінням дітьми свого вільного часу, як відпочинку і прагненням організаторів експедиції, спрямувати зусилля на організацію навчально-пізнавальної та пошуково-дослідницької діяльності учнів. Тож від майстерності педагога, його організаторських здібностей залежить можливість поєднання навчання та пошуково-дослідницької діяльності із задоволенням очікувань дітей від експедиції. Для цього необхідно підібрати інструменти мотивації пізнавальної діяльності.
Для вирішення даної проблем при організації щорічної обласної дитячої експедиції до біосферного заповідника Асканія-Нова ім. Ф.Е. Фальц-Фейна за темою «Пристосування організмів до умов степової природної зони» розроблено ряд методичних прийомів. З метою теоретичної підготовки учнів до експедиції на сайті Центру проведено заочний відбірковий конкурс «Чому заповідник «Асканія-Нова» знають у всьому Світі ?». Даний захід спонукав учнів до пошукової роботи, вивчення теоретичних відомостей про заповідник та цілинний степ, інформував дітей про навчально-пізнавальний характер майбутньої експедиції.
В ході експедиції з юннатами щороку працюють 7 ведучих спеціалістів заповідника, які під час змістовних лекцій, екскурсій, польових практик, бесід та консультацій вчать дітей головним методам дослідження, збору й обробки матеріалів, роботі з живими об’єктами безпосередньо в природі. Як інструмент мотивацій в цій роботі використано прагнення дітей змагатися та перемагати. Для цього на протязі чотирьох днів експедиції організовано конкурс на кращу екологічну команду та на кращого знавця заповідної справи. Щоб надати рівні можливості для перемоги в конкурсі передбачено три рівня оцінки навчально-пізнавальної діяльності учасників:
1. - рівень вчених. Під час роботи з дітьми у степовому ядрі, Великому Чапельському поді, дендропарку, зоопарку, інкубаторі, музеї, та під час лекцій вчені та фахівці заповідника ставлять перед дітьми творчі завдання, вправи, задають питання. Виконання передбачає отримання певної кількості балів (у вигляді фішек рожевого кольору) в залежності від рівня складності задачі.
2. - рівень педагогів. За досягнення у всіх видах діяльності, прагнення до пізнання, виконання експедиційного режиму, взаємодопомогу та взаємопідтримку учасники отримують бали (у вигляді фішек зеленого кольору) від керівників експедиції.
3. - рівень учасників. Ввечері, для дітей організатори проводять різноманітні навчально-виховні заходи, такі як презентації команд, конкурс-захист наукових проектів, екологічні вікторини, та інше. Переможці визначалися дитячим голосуванням, тобто діти мали змогу оцінювати (за допомогою фішек блакитного кольору) один одного.
В останній день експедиції кількість отриманих балів підраховувалась та визначалися переможці. Такий підхід до мотивації учнів створив в експедиційній групі атмосферу прагнення до пізнання, сприятливий емоційний фон здорової інтелектуальної конкуренції у засвоєнні нових знань та дослідницьких вмінь та навиків.
2. Організація фронтальної форми роботи
Під час щорічної сезонної орнітологічної експедиції «Участь у Міжнародних днях спостереження за птахами» на базі біосферного заповідника Асканія-Нова ім. Ф.Е. Фальц-Фейна, метою якої є проведення  фронтальних спостережень та досліджень за міграційною стоянкою журавля сірого у Чапельському Поді заповідника, методичною службою Центру розробляються та апробуються методи організації фронтальної форми роботи.
Фронтальною формою організації навчальної діяльності учнів називають такий вид діяльності під час експедицій, коли всі учні під безпосереднім керівництвом керівника експедиції виконують спільне завдання. Керівник групи проводить роботу з усією групою в єдиному темпі, взаємодіє з кожним учасником навчально-виховного процесу. Уміння тримати в полі зору гуртківців, бачити роботу кожного учня, створювати атмосферу творчої колективної праці, стимулювати активність учнів є важливою умовою ефективності цієї форми організації навчання.
Проблема використання фронтальних форм роботи під час сезонної орнітологічної експедиції полягає в тому, що група учасників експедиції різновікова, з різним рівнем базових знань.
Щоб вирішити це питання для майбутніх  учасників експедиції розробленні підготовчі завдання (Литвененко О.І. Методичне забезпечення сезонних орнітологічних експедицій учнівської молоді (позашкільний аспект). Навчально-методичний посібник для позашкільної освіти./ О.І. Литвененко, І.В. Коваленко – Херсон, 2011. – 64 с.), де формуються  знання про сірого журавля як основного об’єкту експедиції, про представників водоплаваючих птахів на прикладі лебедів, про птахів-переселенців на прикладі страусів. Підготовчі завдання диференційовані за віковими групами (5-6 класи, 7 – 9 класи),  різного типу (відкритті питання, тести на відповідність з однією правильною відповіддю).
В сезонній орнітологічній експедиції приймають участь вихованці гуртків Центру різних вікових груп, кількістю до 40 учнів. Для організації їх одночасної роботи розроблений робочий зошит (Литвененко О.І. Робочий зошит учасника сезонної орнітологічної експедицій в біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна НААН України). Різнорівневі завдання та інструкції до виконання роботи дозволяють організувати та тримати єдиний темп усієї різновікової групи. Якщо деякі учні не встигли виконати завдання, то в них є можливість повернутися до нього пізніше. Робочий зошит містить схему маршруту, завдання до кожної зупинки, ілюстративний матеріал.
3. Організація групової форми роботи
Наукова експедиція "Вивчення біорізноманіття флори та фауни прибережної зони Чорного моря" (селище Залізний Порт) організовується за сприянням науковців Чорноморського біосферного заповідника з метою вивчення еталонних ділянок Причорноморського степу що збереглися лише на теренах заповідних куточків Херсонщини. У ході експедиції гуртківцями апробовано методики інтегрального дослідження рекреаційного та заповідного потенціалу місцевості. Для проведення досліджень обрано Потіївську ділянку Чорноморського біосферного заповідника та прилеглу до неї ділянку рекреаційної зони селища Залізний Порт. Такий вибір надав можливість дослідити й порівняти видове різноманіття даних територій, визначити ступінь та масштаби модифікації прибережної зони спричинені антропогенним навантаженням у порівнянні з еталонними ділянками заповідника, провести моніторинг змін, які відбуваються у біоценозах літоралі та моря, визначити екологічні проблеми дослідженої місцевості.
Проте, зважаючи на особливості ділянки (біднорізнотравний псамофітний степ), важко організувати пошуково-дослідницьку роботу одразу для всієї експедиційної групи. Тому, на підготовчому етапі за напрямками досліджень та враховуючи особисті інтереси, діти об’єднуються у групи. З кожною групою проводиться підготовча робота, визначається схема дослідження та готуються завдання. Наприклад:
1. група «ботаніки». Скласти таблицю типових представників псамо-галафітної рослинності узбережжя Чорного моря. Вивчити їх, в ході експедиції знайти представників, вказати їх кількість, місце розташування, сфотографувати, зібрати для гербаризації (в районі Залізного Порта Херсонської області)
2. група «малакологи». Скласти таблицю типових представників черепашок в прибережному танатоценозі узбережжя Чорного моря. Вивчити їх, в ході експедиції взяти проби одного об’єму у трьох місцях заповідника та рекреаційної зони, заповнити протоколи, зробити порівняльний аналіз, зібрати для колекції основні представники.
3. група «зоологи». Ознайомитися з основними представниками плазунів Чорноморського біосферного заповідника, в ході експедиції провести їх маршрутний облік. Визначити значення штучного літоконтуру с. Залізний Порт, вивчити його мешканців.
4. група «орнітологи». Визначити видовий склад орнітофауни Чорноморського біосферного заповідника,  протягом експедиції за допомогою бінокля провести маршрутний облік.
5. група «ліхенологи, бріологи, альгологи». Вивчити головних представників мохів та лишайників Чорноморського біосферного заповідника. Дослідити умови формування та склад біологічної кірки, взяти проби води для проведення мікроскопічного аналізу води на наявність та склад мікропланктону.
6. група «екологи». Дослідити екологічні проблеми Чорного моря, Кефального озера.
Чітка постанова завдань та попередня підготовка дає дітям уявлення про мету їх участі у експедиції та засоби її досягнення, дозволяє спрогнозувати очікувані результати досліджень, сприяє інтенсивному перебігу дослідницької роботи у заповідній зоні.
4. Форми керівництва індивідуальною науково-дослідницькою роботою.
Робота у природно-заповідних об’єктах Херсонщини за індивідуальними темами наукових досліджень вимагає використання специфічних форм і методів роботи. Така діяльність передбачає проведення учнями самостійних і безпосередніх спостережень в природі, на основі яких вони встановлюють зв’язки предметів і явищ дійсності, пізнають закономірності оточуючого світу. Індивідуальними завданнями може бути робота по фітоценотичному описі певної ділянки, облік, опис  та визначення видів живих об’єктів, збір варіаційного ряду представника виду, встановлення взаємовідносин між організмами з неживою природою. Педагогами використовуються такі методи, як бесіда, пояснення, розповідь, інструктаж, виправлення помилок, тощо.
Переваги індивідуальної форми організації дослідницької роботи в тому, що вона дає змогу кожному учневі поглиблювати і закріплювати знання, відпрацьовувати необхідні дослідницькі вміння, навички, надає досвід пізнавальної творчої діяльності.
Залучення науковців до участі в експедиції може значно підвищити результативність індивідуальної форми дослідницької роботи Тому Центр продовжує практику спільних виїздів із науковцями Чорноморського біосферного заповідника до природоохоронних та перспективних до охорони територій. Щорічними стали дві експедиції, в яких використовується індивідуальні методи організації дослідницької діяльності учнів: «Участь у весняному обліку флори і фауни Чорноморського біосферного заповідника», «Вивчення видового різноманіття Микільського заказника змій».
Про ефективність наведених методів організації навчально-виховної та науково-дослідницької діяльності учнів свідчить підвищення результативності участі вихованців Центру у Всеукраїнських науково-дослідних конкурсах, акціях, проектах, учнівських олімпіадах, конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт обдарованої учнівської молоді.
Таким чином, результати роботи проведеної Центром за даною темою можна використовувати як досвід
- реалізації краєзнавчого аспекту в екологічній освіті учнівської молоді;
- використання різних форм і методів екологічної освіти під час організації навчально-виховної та науково-дослідницької діяльності учнів під час польових практик на базі ПЗФ;
- спрямування дослідницької роботи учнівської молоді в межах заповідних територій;
- корегування результативності польової практичної роботи завданнями та методологічними матеріалами спеціально розробленою методичною літературою.